Олександр та Валерій Гайдай

 

Вже чотирнадцять років ми з братом вболіваємо за футбол. Як тільки я дізнався, що Україна  прийматиме ЄВРО-2012, з того часу у нас з братом з’явилася мрія попасти на це дійство.   

 

Нам дуже пощастило стати володарями квитків на матч Україна – Швеція, радості не було меж. І ось цей день настав. Коли ми їхали в Київ по трасі Київ-Житомир, всі автомобілі були з жовто-блакитними стрічками - прапорами України, і було відчуття, що сьогодні неймовірне свято для Києва та всієї країни. Так розпочалося свято всього мого життя - ЄВРО-2012.

 

Коли ми потрапили на стадіон, перше, що нас вразило, це неймовірна кількість людей. Я ніколи в житті на бачив стільки людей в одному місці. Потім ми в’їхали на підземну парковку, і мені здавалось, що я в якомусь американському кіно.  Працівники на парковці були привітні, супроводили до місця паркування та пропонували допомогу.  Після того, як ми сіли у візки, ми піднялися на ліфті і вийшли на площу перед стадіоном. Коли ми з братом побачили стадіон, емоції переповнювали. Він був настільки великий і красивий – дійсно, головна арена ЄВРО-2012. Ми пішли гуляти навколо стадіону, фотографувалися, купляли сувеніри. Я був щасливим, а в атмосфері відчувалося, що це свято, на яке чекали дуже довго.

 

Я дуже вдячний людям, які так багато зробили для того, щоб такі вболівальники, як ми, змогли потрапили на це свято. Все на стадіоні було зроблено для того, щоб кожна людина почувалась зручно. Коли ми потрапили до чашi стадіону, і я побачив футбольне поле, я нарешті повiрив у те, що наша мрія збулась. Я сидiв i милувався тим, як чаша стадіону потихеньку заповнювалася.  Потім почалося відкриття - шоу було неймовірно кольоровим, я був просто в захваті.

 

І ось вийшла вона, наша збірна. Стадіон спалахнув,  як вулкан.  Коли виконували гімн і весь стадіон співав, я відчував, що ми були всі єдині.Почалася гра. Футболісти були настільки близько, що ми нібито грали разом з ними. Коли закінчився матч, футболісти підішли до нашого сектора, щоб привітати нас.

 

Коли ми пішли зі стадіону, він виблискував як діамант. Це було дуже гарно. Я ніколи не забуду цей день. Ці емоції та незабутні враження залишаться з нами назавжди.                            

 

"Ці емоції та незабутні враження залишаться з нами назавжди".

 

Олександр та Валерій Гайдай – Україна, 2012 р