Як у Росії живуть уболівальники з інвалідністю

 

Футбол зі мною з дитинства. У мене був друг, який вболівав за ЦСКА і ходив практично на всі матчі команди. Я тоді була маленькою, і мені було цікаво дивитися на квиточки, які завжди були різними. Потім стала спокійніше ставитися до футболу, але після Євро-2004 у Португалії, зрозуміла, що мені це цікаво.

 

Я сіла у візок чи то у 2003-му, чи то у 2004-му - не пам'ятаю точно. Зате добре пам'ятаю, що любов до футболу прийшла у 2004-му. На стадіон вперше потрапила в 2005-му. ЦСКА тоді програв «Локомотиву» 2:3, але все одно це були найяскравіші емоції за останні роки.

 

Головний плюс стадіону «Лужники» був у тому, що трибуна для людей на візках розташовувалася поряд з фанатським сектором ЦСКА.

 

Останнім часом мені не подобається, як працює стадіон «Локомотив». Коли ЦСКА проводив там матч, нас не пускали без квитка. Квитки безкоштовні, але їх треба дістати, зателефонувавши в спеціальну службу. Дізнавшись, що я вболіваю за ЦСКА, мені запропонували звернутися до свого клубу. У ЦСКА мені сказали, що квитки виділяє приймаюча сторона, тобто «Локомотив».

 

У Росії зараз дуже багато зручних стадіонів. На першому місці - «Арена Хімки». Там широкий зручний пандус і дуже хороший огляд. Всю гру бачиш у найдрібніших деталях. Вдалося побувати на «Казань-Арені», вона мене здивувала. Все за європейськими стандартами: ліфти, пандуси.

 

У Європі всі стадіони чимось схожі. Там все спокійно. Ти приходиш і впевнений в тому, що ти потрапиш на трибуну, підтримаєш команду і спокійно покинеш цей стадіон. У нас же такої впевненості немає.

 

Моя головна мрія - щоб гравці ЦСКА підняли над головою Суперкубок УЄФА і Кубок Ліги чемпіонів.

 

За матеріалами www.sports.ru