Лариса Саєвич

 

Футбол для мене – це більше, ніж гра, футбол – це моє життя. Я давно вболіваю за ФК «Шахтар» Донецьк, і з цим клубом у мене пов'язані прекрасні спогади. Так гарно відчувати себе частиною успіхів команди.

 

Футбол також визначив і вид моєї діяльності. Так як Україна була однією з приймаючих країн УЄФА ЄВРО-2012, мене призначили координатором проекту Respect Inclusion – Football with No Limits («Поважай безбар'єрність – Футбол без обмежень») від Національної Асамблеї інвалідів України, місцевим партнером CAFE в реалізації даного проекту. Я дуже пишаюся виконаною роботою – хоча попереду ще багато поставлених цілей, так приємно відчувати, що ми позитивно впливаємо та покращуємо доступність для інших людей з обмеженими можливостями.

 

Нещодавно я брала участь в семінарі-тренінгу проекту УЄФА ЄВРО-2012 Respect Inclusion («Поважай безбар'єрність») з аудіо-описового коментаря в м. Києві. Цей вид коментаря необхідний сліпим та слабозорим футбольним вболівальникам, як я. Коли це якісний коментар, то в уяві виникає досить яскрава картинка того, що відбувається на полі. На початку семінару я зауважила, що футбольні трансляції часто були для мене, як чорно-біле кіно. В кінці тренінгу я побачила веселку.

 

Аудіо-описовий коментар – необхідна послуга для слабозорих та сліпих вболівальників, і важливо, щоб її надавали все в більшій кількості місць проведення культурно-масових заходів.

 

Я написала вірш (російською мовою), який, сподіваюсь, допоможе Вам побачити мій світ.

 

ВИДЕТЬ СЕРДЦЕМ

 

Не просто жить, не видя цифр и строчек,

Не зная выраженья лиц и глаз.

Но видеть можно сердцем, знаю точно,

И добротою тех, кто вокруг нас.

 

Я попрошу «взаймы» глаза у многих:

Кто одолжит на миг, а кто – на час,

Один поможет перейти дорогу,

Другой заполнит бланк, прочтет заказ.

 

Их даст «взаймы» мне далеко не каждый -

Тот, кто увидит сердцем мою боль,

Кто в суете притормозит однажды,

Поможет и помчится дальше вновь.

 

Тот, кто хоть раз, закрыв глаза повязкой,

Попробует налить в стакан воды,

Поймет он вдруг пронзительно и ясно:

«Не приведи, Господь, такой беды!»

 

Не перечесть их всех, случайных встречных,

Кто время подсказал, маршрут,

И на ступеньках бесконечных

Не дал упасть, кто там, кто тут.

 

Прочел меню в кафе, газету,

Прогноз, программу передач,

Лекарства разложил по цвету

И форме, раз назначил врач.

 

Я «одолжила» зрение у мужа.

Мой долг пред ним растет день ото дня.

Нелегкая судьба – знать, что он нужен

Поддерживать и не предать меня.

 

Я «задолжала» вам, друзья, подруги,

Не раз подставившим свое плечо.

Мне щедро дав «взаймы» глаза и руки,

Надежды с верой вы зажгли свечу.

 

Без вас бы я не ездила по миру,

Не завершила б ни один проект,

Сложнее б было мне убрать квартиру,

Купить продукты и сварить обед.

 

Есть и другие, но о них не буду

Я ни стихи писать, ни вспоминать.

Судья им – Бог, а вас всех не забуду,

Готовых добровольно помогать.

 

Я набрала «взаймы» и «одолжила»

У всех, и снова буду занимать!

Я Благодарностью долги решила

С процентами Любовью отдавать.

 

"В кінці тренінгу я побачила веселку".

 

Лариса Саєвич - Україна.